Я не ходжу до лікарів уже понад 15 років
Артур Іванов - наш клієнт і засновник проєкту "АПІ-СОН - Сон на вуликах". На своєму Youtube-каналі Артур розповідає про бджіл, здоровий спосіб життя і навіть про те, як мотивувати дитину допомагати по дому. З нами Артур поділився своїм досвідом харчових пауз і стосунками з медициною.
За професією я капітан далекого плавання, закінчив Одеську морську академію. Бджолами став займатися 10 років тому. Спочатку це було хобі у проміжках між рейсами, яке пізніше стало справою всього мого життя. Батьки моєї дружини живуть у селі, ми до них часто їздили. У них сад, красива природа, і одного разу я просто вирішив там поставити пару вуликів, щоб мати свій натуральний продукт. Пізніше по телевізору почув про сон на вуликах, зацікавився. Вперше спробував це в 30 км від Одеси і залишився в захваті. Я вирішив: бджоли в мене є, чому б не спробувати? Ознайомившись з усією наявною інформацією, я побудував свій експериментальний будиночок у батьків. Коли я вперше ліг там спати вдень, одразу відчув, що з тілом щось відбувається. Це дуже незвичні відчуття: під тобою гудуть бджоли, і ти занурюєшся в якийсь медитативний стан. Прокинувся я з почуттям, що добре виспався і відновився. Я був упевнений, що минуло кілька годин, а насправді виявилося, що всього 25 хвилин.
Я ПОЧАВ ПРОКИДАТИСЯ НА СВІТАНКУ О П'ЯТІЙ З ПОЧУТТЯМ, ЩО ПОВНІСТЮ ВІДПОЧИВ
Коли я почав спати на вуликах, у мене змінився режим. Раніше я не вставав без будильника, а тепер час, необхідний на відновлення мого організму, скоротився. Я ділився своїми спостереженнями з друзями і бачив, що їм також це цікаво. Тоді в мене з'явилася ідея побудувати апібудиночки поруч із містом. У 15 км від Одеси я знайшов комплекс відпочинку з лазнею, красивою територією і видом на Хаджибейський лиман, де на узліссі на мене ніби чекала покинута галявина. Там я побудував будиночки. До нас приїжджають як ті, хто просто хоче спробувати щось новеньке, так і постійні гості. Комплекс знаходиться на трасі з Одеси до Києва, і це дуже зручно: приїхав, перезавантажився і поїхав.
ОДНОГО РАЗУ ДО МЕНЕ ПІДІЙШОВ АДМІНІСТРАТОР КОМПЛЕКСУ ТА ЗАПИТАВ: "АРТУРЕ, ЩО ВИ ТАМ КУРИТЕ У СВОЇХ БУДИНОЧКАХ?" Я СПОЧАТКУ НЕ ЗРОЗУМІВ ПИТАННЯ. "НУ, ЧОМУ ЛЮДИ ПРИЇЖДЖАЮТЬ ТАКІ СЕРЙОЗНІ ТА ЗАКЛОПОТАНІ, А З БУДИНОЧКА ВИХОДЯТЬ ЩАСЛИВІ ТА РАДІСНІ?"
Насправді ж, в апібудиночку людина розслабляється і зовсім забуває про свої проблеми. Тому і виходить задоволена. Магія природи і жодних засобів, що змінюють свідомість!
У 2008 році Запорізький медичний університет проводив дослідження про вплив сну на вуликах на організм людини. Групі людей провели 10 сеансів, в результаті чого з'ясувалося, що сон на вуликах позбавляє втоми, позитивно діє на нервову і дихальну системи, сприяє роботі серцево-судинної системи, нормалізує тиск.
До речі, до нас часто приїжджають лікарі й самі визнають, що їм дійсно набагато краще після сну в апібудиночках. Багато хто приїжджає всією сім'єю, спочатку замовляють баню, а потім вночі сплять на вуликах. Спочатку я не рекомендував відпочивати в будиночках з дітьми, тому що вони і самі не лежать, і батькам не дають. Я орієнтувався на свого сина, він у мене непосидючий і не міг пролежати навіть 5 хвилин. Але якось приїхали люди з немовлям, і дитина на вуликах набагато швидше засинала і спокійніше спала вночі.
Апібудиночки працюють з травня до вересня, тому що восени бджолина сім'я стає меншою і акумулює енергію, а в активний період - навесні і влітку - розширюється і віддає енергію. Узимку з бджолами нічого робити не потрібно, їм достатньо просто залишити багато корму - меду, вони перезимують, а навесні ми просто додаємо порожні рамки для розвитку бджолиної сім'ї. У ці рамки бджоли приносять мед. Але, крім меду, вони виробляють ще багато корисних продуктів. Щоб допомогти новачку розібратися в усьому різноманітті бджолиної продукції, я написав книгу “Дивовижний світ бджіл”. У мене є окремий сайт, де я продаю мед, настоянки та інші продукти бджільництва.
Бджолами займаємося ми з батьком. Зараз до нас приєднався ще один пасічник, він займається лікуванням апітерапією (лікування бджолиними укусами), і я планую найближчим часом додати цю послугу.
ЗА ДОПОМОГОЮ ГОЛОДУВАННЯ Я ВЛАДНАВ СВОЇ ПРОБЛЕМИ ЗІ ЗДОРОВ'ЯМ
У мене з медициною взагалі цікаві відносини. Ще під час навчання в морській академії на практиці в одному з рейсів я підхопив у Африці якусь хворобу, яку в нас навіть не могли діагностувати. Три роки я ходив до лікарів. Одного разу я сидів у черзі на прийом до завідувача кафедри в обласній лікарні та просто спостерігав за обличчями людей: на них були розчарування, страх, невпевненість... І до мене прийшло усвідомлення, що це, напевно, не те місце, де мене зроблять здоровим. Тоді я вирішив, що більше ніколи сюди своїм ходом не прийду. На той момент я вже випробував усе. І з цікавості став читати про лікувальне голодування. Я почав з одного дня без їжі, потім протримався три дні, потім п'ять - і відчував, як мені ставало краще.
У 2005 році я провів 25 днів без їжі і після цього остаточно одужав. Я все робив інтуїтивно. Напевно, без лікаря це робити неправильно, але я мав величезне бажання вилікуватися і відчував свій організм. Раніше я діяв реактивно щодо свого здоров'я - у мене щось боліло, і я припиняв їсти, а зараз вчиняю проактивно - голодую, щоб попередити появу хвороби. Тому вже три роки перший тиждень місяця я практикую харчові паузи і консультую всіх охочих. І я сам також консультуюся з лікарем вищої категорії, який спеціалізується на лікувальному голодуванні. Перед першою харчовою паузою кожна людина заповнює анкету про стан свого здоров'я, і я її надсилаю лікарю. Тобто для першого разу я однозначно рекомендую фахівця, який буде контролювати весь процес.
Улітку я поєдную харчові паузи зі сном на вуликах, щоб ставати ближчим до природи. Якщо набирається група, ми їдемо на так званий тиждень здоров'я. Восени ми разом їздимо в Карпати, а зараз я консультую людей дистанційно. Кілька місяців тому до мене приєдналася дружина, вона вдруге в житті проводить тиждень без їжі. Ми з нею дуже зблизилися завдяки цьому, я б навіть сказав, що це як другий медовий місяць для нас після 10 років спільного життя.
ЦЕЙ РИНОК ТІЛЬКИ ЗАРОДЖУЄТЬСЯ
Ще п'ять років тому на мої слова "сон на вуликах" люди реагували здивовано. Але зараз я вже бачу в Одесі брендовані машини з рекламою апібудиночків і радію - значить, це справді багатьом потрібно. Я спеціально зробив один апібудиночок перевізним і якось узяв його на фестиваль під Одесою "Казкове місто". Туди приїжджає багато людей, які займаються духовним розвитком - йогою, медитацією й езотеричними практиками. На фестивалі будиночок користувався неймовірною популярністю, усі ночі були розписані.
Карантин на бізнес вплинув тільки позитивно: люди стали більш усвідомлено ставиться до свого здоров'я, обирати натуральні продукти замість хімії. В цьому році ми очікуємо значний потік гостей.
БУДЬ-ЯКИЙ БІЗНЕС - ЦЕ МАСШТАБУВАННЯ НАС САМИХ
Ми у свій бізнес притягуємо людей за своїми цінностями. Що в голові у власника, те відбивається і на його проєктах. Завдяки харчовим паузам і здоровому способу життя вивільняється велика кількість життєвої енергії, яку можна спрямувати на творчість і реалізацію ідей.
Торік до мене звернувся хлопець з Ізмаїла. Він має велику пасіку, професійно займається бджолами і захотів зробити апібудиночок, популяризувати цю послугу в Ізмаїлі. Я допоміг йому зробити сайт і знайти місце. Це експериментальний варіант франшизи: я поділився з ним навичками, він використовує мою торговельну марку. У нас дружні стосунки. Він інженер і в свою чергу допомагає мені з кресленнями апібудиночків, які теж будуть частиною франшизи: якщо люди захочуть побудувати за моїми кресленнями будиночок, вони зможуть це зробити в будь-якій точці світу.
Торгову марку я реєстрував насамперед для можливості франшизи. І на сайт регулярно отримую заявки на франшизу. Але я хочу перевірити всі фінансові показники, щоб давати людям робочу схему.
Нещодавно я натрапив на сайт апібудиночків у Запорізькій області, повністю скопійований з мого сайту. Мої друзі писали власнику обурені коментарі, але я ніяк не відреагував, бо вважаю, що від цього нікуди не дітися: що популярніша марка, то більше буде людей, які хочуть скористатися цим. Я вірю, що в кожної людини є призначення. Якщо ти дотримуєшся його, то постійно розвиваєшся, а якщо копіюєш чуже, то залишаєшся на тому ж рівні. Якщо ти за натурою творець, а значить, постійно генеруєш ідеї, то в розвитку швидко обженеш плагіатора. Це все природні процеси, тому краще навіть не витрачати сил на боротьбу. Хоча власник того сайту визнав, що скопіював все в мене, і обіцяв переробити.