Євгенія Аратовська - наша клієнтка і засновниця станції сортування "Україна без сміття. No Waste Ukraine". Євгенія розповіла нам про відкриття станції, ланцюжок управління відходами та про те, як знайти для себе аргументи, щоб почати сортувати сміття.
![Євгенія Аратовська](https://ideabox.name/sites/default/files/inline-images/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%20%D0%9A%D0%BE%D1%82%2C-3.png)
До 2014 року ми з сім'єю років 5 жили у приватному будинку під Києвом, я успішно займалася городництвом. За цей час я зрозуміла, як багато нам дає земля, наскільки вона чуйна і щедра, і як ми від неї залежимо. Всі органічні відходи я компостувала, але вивіз звичайного сміття був налагоджений дуже погано: багато людей не хотіли оплачувати послугу вивозу - хоча це коштувало 15 грн на місяць - розповідали, що сміття у них немає, а насправді вивозили його в ліс. І коли я гуляла там з дитиною, я бачила не гриби і суниці, а пластик і бруд. Місцева влада теж була нерішуча, а коли я сама намагалася таким безвідповідальним людям пояснити щось, вони не хотіли мене чути і агресивно реагували. Таким чином мої романтичні очікування від життя на природі не виправдалися: ти думаєш, що будеш дихати чистим лісовим повітрям, але твої сусіди палять пластик на своєму городі і отруюють тебе випарами. Коли діти підросли, ми переїхали до Києва, тому що в місті краща навчальна інфраструктура. У перший же день я зрозуміла, що не можу викинути органічні відходи просто так: я звикла збирати їх у відро і нести на компостну купу, тому що знала, що це будуть прекрасні добрива для моїх помідорів і огірків. Я так звикла до цього, що вирішила не міняти свої звички і шукати рішення. І цим рішенням був роздільний збір сміття. Раніше я, напевно, перебувала в ілюзіях, що комунальні служби, забираючи сміття з бака, відправляють його в правильне місце. Думала: повинні ж його якось обробляти, щоб воно не псувало природу. При цьому я знала про наявність звалищ, але чомусь цього логічного ланцюжка у мене в голові не виникало. Насправді зі сміттям в Україні все сумно: ми платимо за те, щоб комунальні служби вивозили наше сміття комусь під вікна, адже біля будь-якої звалища в селі живуть люди. Тоді я зрозуміла, як багато таких, як я - непоганих людей, які люблять природу, піклуються про довкілля, але не знають про цю базову річ: що сортування сміття має бути присутнім в їхньому житті. І що в розвинених країнах це вже давно норма. І я вирішила ділитися цими знаннями. Спочатку почала писати на своїй сторінці в Facebook, а потім це переросло в окрему сторінку "Україна без сміття" - я навіть довго не думала, як її назвати, це був просто імпульс, тому що створювати величезний проєкт я тоді не планувала.
До 2017 року я вже мала сформоване бачення, як би особисто я хотіла сортувати на станції: зустрічати там своїх друзів і таких же небайдужих людей і розуміти - я нормальна, що ношуся з цими пакетами, що так само роблять і інші люди, тут нема чого соромитися і навіть можна привести сюди дітей.
![Евгения Аратовская Україна без сміття](https://ideabox.name/sites/default/files/inline-images/FOT_4984.jpg)
"СТАНЦІЯ СОРТУВАННЯ - ЦЕ НЕСТАНДАРТНИЙ ПІДХІД"
Нас надихнув ресайклінг-центр в Швейцарії: туди люди на машинах привозять усі свої відходи, які потребують переробки та утилізації. Можна все відсортувати вдома, привезти в такий центр, щоб не платити за вивезення сміття на спалювання, тому що це дуже дорого. Доїхати до станції, звичайно, набагато дешевше. А якщо це небезпечні відходи, то їх узагалі не можна викидати в бак - за це в Європі штрафи. У такому центрі акуратно і чисто, люди там виховані й привітні. Ніхто їх не вважає безхатьками, що порпаються у смітті - це цивілізований спосіб уважно поводитися з відходами. У нас натомість пункти прийому вторсировини асоціюються саме з неблагополуччям: туди ходять бездомні й алкоголіки здавати пляшки. У таке місце не прийде мама з дитиною, тому що це небезпечно. У 2015 році я розуміла, що у нас із цим буде складно: в Європі ця інфраструктура контролюється законом, фінансується за рахунок виробників, а в нас усього цього немає і з'явиться нескоро. Тому прискорила події й відкрила таку станцію сама, без допомоги держави.
"Я ХОТІЛА ПРИСКОРИТИ ЦІ ЗМІНИ, СТВОРИТИ ПРЕЦЕДЕНТ, ПОКАЗАТИ, ЩО СОРТУВАННЯ МОЖЕ БУТИ КРАСИВИМ"
Дуже багато людей хочуть сортувати сміття, їх треба тільки навчити і дати доступ. Я розуміла, що мені доведеться придумати якісь фінансові інструменти, щоб станція запрацювала: у моєї сім'ї не було зайвих грошей на розвиток, а у приватного бізнесу не було культури донорства. Нашим першим партнером були Pernod Ricard - французький виробник і дистриб'ютор алкогольних напоїв: через рік після відкриття генеральний директор компанії шокований приїхав на нашу станцію й зізнався, що він не вірив, що ми впораємося і не закриємось. Так потроху ми доводили всім, що ми здатні на це. Люди стали нас підтримувати, почався краудфандинг і фандрейзинг.
![Евгения Аратовская и партнеры](https://ideabox.name/sites/default/files/inline-images/48.jpg)
"НАШ ГОЛОВНИЙ ПАРТНЕР - СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНИЙ БІЗНЕС"
Екоактивісти, на жаль, часто скочуються в позицію "Усі винні! Ви всі продукуєте купи сміття і повинні його прибирати". У мене спочатку теж були такі настрої, але на одній зустрічі мені пояснили таке: завдання бізнесу - зробити якісний і безпечний для споживача продукт і заробити, на те він і бізнес. Але він не може проконтролювати весь ланцюжок управління відходами: не прийде ж він до нас додому зі словами "давайте відсортуємо мою упаковку від йогурту". Тут повинні підключатися всі учасники цього ланцюжка: людина, яка купила продукт, і бізнес, який займається управлінням відходами - коли він вивозить відходи не на звалище, а на сортування. На жаль, ті сервіси, які вивозять на сортування, можуть отримувати прибуток тільки за умови дії спеціальних законів. Держава в цьому ланцюжку виконує функцію контролю. До речі, якщо ви побачили, як вміст різнокольорових баків, призначених для скла та пластику, сміттєва машина скидає в одну купу, це порушення, про яке потрібно одразу ж повідомляти в ЖЕК, ОСББ або в КП «Київкомунсервіс», додавати фото і вказувати номер автомобіля.
"А ЧОМУ Я ПОВИНЕН СОРТУВАТИ СМІТТЯ?" – ТОМУ ЩО ЦЕ ТВОЯ РОЛЬ У ЛАНЦЮЖКУ
Якщо людина не буде сортувати, то не спрацюють інші ланки - ні фінансування бізнесом інфраструктури для сортування, ні закон не допоможуть. Поки що ми робимо з бізнесом невеликі проєкти, щоб показати переваги роздільного збору сміття. Ми намагаємося зацікавити людей і закликаємо їх ставити питання владі: а чому немає баків? А коли буде роздільний збір сміття? А як це робити і що для цього потрібно? Тому що відповідальність за це несуть органи місцевого самоврядування.
"СМІТТЯ НІКОМУ НЕ ПОТРІБНЕ. ВОНО НЕ МАЄ ЖОДНОЇ ЦІННОСТІ"
Існує дуже маленький перелік більш-менш цінних відходів, які можна переробити, і залишитися рентабельним. Більшу частину прибутку "з'їдає" організація станцій роздільного збору вторсировини, що починається з навчання - людей же треба навчити правильно сортувати, потім вивезення спецтранспортом, оренда складу, де все це тимчасово зберігатиметься, щоб звідти фурою відвезти на переробку. Щоб цей ланцюжок був прибутковим, в Європі і прийняли спеціальні закони - про розширену відповідальність виробника. Компанія, що виробляє певний вид відходів (зазвичай, це упаковка товару), повинна дофінансувати заготовнику ось цю збиткову частину. У нас цей закон досі не прийняли. Я знаю, що український бізнес готовий це фінансувати, але йому потрібен закон. Поки його немає, виробники в різних конкурентних умовах: соціально відповідальному бренду, який згоден це робити навіть без прийнятого закону, доведеться закласти витрати на переробку у вартість свого товару і, відповідно, підвищити ціни, а в його конкурента ціни не зміняться, бо він відмовився фінансувати цей процес. Але бізнес все одно нікуди не дінеться від такої необхідності, тому що споживачі вже починають звинувачувати окремі компанії в забрудненні довкілля. Тож в Україну це прийде попри все.
![Евгения Аратовская NoWasteShop](https://ideabox.name/sites/default/files/inline-images/FOT_5004.jpg)
"ПОКИ МИ НЕ ЗДАТНІ ВИРІШИТИ ПРОБЛЕМУ В КРАЇНІ, АЛЕ МИ МОЖЕМО ЗАПУСТИТИ ІНФОРМАЦІЙНУ ХВИЛЮ ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ЗАКОНОДАВЧИХ ЗМІН"
У нас є постійні меценати серед звичайних людей, які підписалися через LiqPay на регулярні пожертви на роботу станції і щомісяця перераховують від 5 до 5000 грн. Що більше таких людей, то більший наш фонд, з якого ми можемо планувати свій розвиток. Нас це дуже надихає. Компанії купують нам деякі необхідні речі: теплову гармату, тому що на станції взимку холодно, гідравлічний прес для вторсировини, коли торік зламався наш, і багато іншого.
На станції є NoWasteShop: для нього ми беремо товари під реалізацію в українських постачальників, кілька позицій ми імпортуємо. Ми намагаємося дотримуватися принципу локальності: будь-які далекі переміщення - автомобілем чи літаком - пов'язані з величезними викидами паливних відходів або СО2. Дбаємо і про ланцюжок створення товару: дізнаємося у виробника, чи не використовували дитячу працю, переконуємося, що не постраждало довкілля, що не вирубували лісу - тобто на всіх етапах важливе відповідальне виробництво. Націнку ми робимо не більше 30%. Ми самі шиємо і продаємо наші "некульки" - сітки для овочів, фруктів і круп.
"ДЕРЖАВА – НЕГНУЧКА СТРУКТУРА"
На жаль, чиновники, які "годуються" від сміттєвого бізнесу, не хочуть реальних змін і максимально відтягують їх. Ми постійно проводимо адвокацію, даємо правки до всіх законопроєктів, які стосуються відходів, депутати використовують наші правки, чому ми дуже раді. Наша діяльність дає впевненість багатьом активістам в інших містах України: тепер вони знають, що займатися сміттям можна чесно та безпечно.
"НАШЕ ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО З ЧАСІВ ПЕРШОГО І ДРУГОГО МАЙДАНІВ ПОМІТНО ПІДРОСЛО"
Ми вже розбираємося у всіх особливостях політичного життя. Днями було голосування з нашого питання: будуть обирати рамковий законопроєкт з управління відходами, який відправлять на доопрацювання в екологічний комітет, а після доопрацювання він піде до Верховної Ради на перше голосування.
КМДА йде назустріч неохоче: ми зверталися з приводу оренди приміщень і грошової підтримки – сказали, що в бюджеті міста немає інструментів фінансування організацій на кшталт нашої.
Ми – неформат. Хоча ми дуже потрібні всім. Коли люди телефонують у Контактний центр Києва на номер 1551 з питаннями сортування, там їх одразу відправляють до нас.
![Евгения Саратовская](https://ideabox.name/sites/default/files/inline-images/IMG_4807.jpg)
"МИ РЕКЛАМУЄМОСЯ ОБЕРЕЖНО"
Утримувати станцію - дуже складно, але цікаво. Наприклад, нам щомісяця приходить 9000 питань у месенджер. Тому ми створили чат-бот, він трохи знімає навантаження з персоналу. Рекламувати станцію немає сенсу – вона вже переповнена. Якщо ми запросимо ще тисячу людей, то просто не надамо якісний сервіс. Зараз ми плануємо відкриття нових станцій в інших районах Києва: якщо вони не будуть заповнені, ми почнемо рекламуватися, але поки це навіть небезпечно. Після закінчення карантину в нас будуть черги через обмеження кількості людей, що одночасно можуть бути в приміщенні. З початку карантину ми ввели послугу вивезення сміття кур'єром: можна заповнити заявку на Facebook, і ми приїдемо й заберемо ваше сміття. Це коштує 400 грн за вивіз двох великих пакетів (120 л кожний). Маски й рукавички ми також будемо приймати: це пластик, і його треба утилізувати шляхом високотемпературного спалювання. Їх необхідно дезінфікувати антисептиком, скласти в щільний пакет і зберігати мінімум 4 дні на "карантині" - це термін, за який вірус повинен зникнути з поверхні.
Українські заводи можуть переробляти вже підготовлені, окремо спресовані відходи. Наприклад, на завод надходить тільки скло, і там з цього склобою зможуть зробити скляні пляшки. Таких заводів більше десяти. Окремо папір і пластик. Але якщо ми говоримо про заводи, де б сортували все змішане сміття на скло, папір, метал і пластик - їх немає. На всю Україну є один сміттєспалювальний завод "Енергія" в Києві, але він не має фільтрів, здатних зібрати токсичні вихлопи, і вимагає модернізації, тому що всі ці викиди дуже шкодять здоров'ю людини аж до онкологічних захворювань. В Європі вартість цих фільтрів зазвичай становить третину від вартості всього заводу, а в нас їх немає взагалі.
За даними Міністерства розвитку громад і територій в Україні щорічно захоронюють близько 11 млн тонн відходів і тільки до 10% переробляють. Тоді як у Європі за даними Євростату переробляють до 47% сміття. До того ж, до даних нашого міністерства в мене є питання, бо немає єдиної бази, куди б усі виробники надавали звіт, скільки макулатури або скла вони поставляють на заводи.
"МИ ФОКУСУЄМОСЯ НА НАВЧАЛЬНОМУ НАПРЯМКУ"
У людей багато стереотипів, помилок і недовіри щодо проблеми сміття. Тому на початку навчання ми проводимо лекцію про те, як знайти в собі внутрішні аргументи для сортування. Незважаючи на відсутність баків, розміри квартири та інші відмовки. Є ж люди, які не можуть пройти повз бездомне кошеня або збитого собаку – вони не заснуть вночі, будуть ненавидіти себе, якщо не допоможуть. Так і тут. Для тебе це важливо – і ти вже не викинеш брудний мокрий пластик у загальний контейнер. На цій лекції ми просимо кожного задуматися про те, що його чіпляє. Це все про особисту відповідальність.
Наприклад, моя мама довго відмовлялася, говорила, що сортування - це складно, і вона не хоче цим займатися. Я була терплячою, не звинувачувала її в безвідповідальності, не викликала почуття провини, а просто спочатку робила за неї, говорила "Просто залиш сміття, я сама його помию і відсортую". Пізніше, спостерігаючи успіх проєкту, вона перейнялася почуттям поваги та почала питати і старатися. І зараз вона вже сама своїх знайомих намагається навернути в цю "віру сортування".
![Евгения Аратовская](https://ideabox.name/sites/default/files/inline-images/DSC01722.jpg)
"ДІТИ – ГОЛОВНІ АГЕНТИ ЗМІН"
Дитина є більш чутливою, швидше все схоплює, розуміє, навіщо вона це робить – хоче чисту річку, хоче, щоб їжачки не вмирали від негативного впливу викинутих у лісі батарейок. А батьки прагнуть підтримувати дітей у хороших починаннях. Але просто навчити дитину - мало. Поки в нас немає налагодженої інфраструктури, не можна говорити дитині "Сортуй!", тому що вона розчарується, коли зіткнеться з тим, що немає рішень, і може назавжди опустити руки. Не можна залишати дитину наодинці з проблемою. Є для дітей хороші програми на кшталт проєкту Klitschko Foundation "ZERO WASTE SCHOOL": школи заповнюють заявку, щоб отримати фінансування і менторську підтримку для навчання дітей сортування сміття – від знань до необхідної інфраструктури з контейнерами.
"ЛЮДИ ПЕРЕСТАЛИ СОРОМИТИСЯ СВОГО СМІТТЯ"
До сортування ти не знаєш, що ти викидаєш і в яких кількостях. Щойно починаєш сортувати, бачиш гори вторсировини і думаєш "Це я раніше все викидала і отруювала довкілля?"
У людей з'явилася надія, що їхні щоденні зусилля дадуть результат, що їхні дії на побутовому рівні вирішують багато. Вони відчули, що стають центром цієї культури і знань, запускають ланцюгову реакцію і впливають на своє оточення. Що більше буде тих, хто сортує, то швидше влада зрозуміє, що цю нову культуру не можна зупинити, що потрібно на це реагувати і приймати закони.
Ми плануємо відкриття нових станцій: це станеться, коли ми будемо впевнені, що станція може виходити хоча б у нуль. Зараз вона виходить у нуль за орендою і витратними матеріалами, але не за зарплатою працівників. Щоб станція працювала як годинник, потрібна величезна команда: сортувальники, консультанти, водії, куратори, SMM-спеціалісти. Ми якраз працюємо над стійкою моделлю роботи станції. Тому і зареєстрували торгову марку: ми віримо, що цей проєкт може бути успішним у франшизі. Зараз ми це оптимізуємо всі процеси й запровадили CRM-систему, щоб контролювати всі напрямки діяльності. Сьогодні "Україна без сміття" є сильним упізнаваним брендом, і тепер хочемо допомогти новачкам привернути увагу людей у регіонах.
Порушень прав на нашу торгову марку не було, хіба що один раз невелике село запустило проєкт з аналогічною назвою і картинкою – це було скоріше через недосвідченість. Ми попередили їх, що нам важлива наша репутація, і, якщо вони зацікавлені в партнерстві, ми готові співпрацювати, але ми маємо знати всі деталі їхньої діяльності.